З дитинства я не знав ні любові батька, ні любові матері.

Мама вела аморальний спосіб життя - п'янки і все, що з цим пов'язано. Я не тільки не знав любові матері, а і елементарного піклування, яке люба мати дає своїй дитині. Тому, логічно, що її лишили материнських прав, а мене відправили до інтернату, де сповна пізнав тягості інтернатівських дітей. Та життя продовжувалось. Я подорослішав, почалось доросле життя, повне нових випробувань, страждань, складнощів і проблем.

"Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї ? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!"- так говорить Слово Боже.

Одного разу Господь витягнув мене з темряви і засяяв у моєму житті. З тих пір, коли я прийняв Христа, то почав молитись за свою маму - за її звільнення і спасіння.  Одного разу я почув про Хвалу24. Кожний місяць я стараюсь бути на Хвалі24 - ця ніч, яку я присвячую Богу, для мене велике благословіння. З першого дня я писав записочки за спасіння мами.

І в один прекрасний день я отримую дзвінок - подзвонила мама і сказала, що в її житті стались великі зміни, мама покаялась і перестала пити, і зараз є християнкою, ходить в баптистську церкву.

Я молюсь за востановлення відносин між нами, яких не було ще з дитячих років. Я бачу, що Господь відповідає на всі мої прохання , які я залишаю в записочках на Хвалі24.

Бачу результати і тому дякую Богу за це служіння, за ці часи, проведені в присутності Божій!

Куц Ігор, м. Київ